побабчений
ПОБАБЧЕНИЙ, а, е, розм., рідко. Укритий зморшками (про тіло, шкіру); зморшкуватий. Лице в нього якесь побабчене (Март., Тв., 1954, 249); Цей товстий, побабчений дідок, якщо його розгнівати, може накоїти багато лиха (Кач., II, 1958, 21); // рідко. Пом'ятий, зім'ятий (про тканину). Під його портретом червоніє шматок побабченого від часу оксамиту (Стельмах, І, 1962, 80).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | побабчений | побабчена | побабчене | побабчені |
Родовий | побабченого | побабченої | побабченого | побабчених |
Давальний | побабченому | побабченій | побабченому | побабченим |
Знахідний | побабчений, побабченого | побабчену | побабчене | побабчені, побабчених |
Орудний | побабченим | побабченою | побабченим | побабченими |
Місцевий | на/у побабченому, побабченім | на/у побабченій | на/у побабченому, побабченім | на/у побабчених |