поблудити
ПОБЛУДИТИ 1, блуджу, блудиш, док. 1. Блудити (див. блудити 1) якийсь час. От так поплававши немало І поблудивши по морям [по морях], Як ось і землю видно стало, Побачили кінець бідам! (Котл, І, 1952, 113).
@ Поблудити очима (поглядом) - те саме, що Блудити очима (поглядом) якийсь час (див. блудити 1). - Так завтра зачнете? - спитав з задуми Леон, поблудивши очима по тих темніючих просторах, по тім гнізді, в котрім мали вигрітися і виклюнутися його золоті сни (Фр., V, 1951, 384).
2. діал. Помилитися, зробити помилку. Зарікся я весь рік не виходити Із келії, аби ще більш не поблудити (Фр., XIII, 1954, 297).
ПОБЛУДИТИ2, блуджу, блудиш, док. Блудити (див. блудити2) якийсь час.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поблуджу | поблудимо |
2 особа | поблудиш | поблудите |
3 особа | поблудить | поблудять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поблудив | поблудили |
Жіночий рід | поблудила | |
Середній рід | поблудило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поблудімо | |
2 особа | поблуди | поблудіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поблудивши |