побожно
ПОБОЖНО. Присл. до побожний 1, 3. - І хай бог милує й не допускає, - стиха побожно промовила вона, оглядаючи куряву (Вас., І, 1959, 166); Евеліна підвелася. Побожно перехрестилась і вийшла з каплиці (Рибак, Помилка.., 1956, 104); Маланка, заклавши руки, побожно слухала оповідання про те, скільки привезено цегли, яке й чому забраковане дерево (Коцюб., II, 1955, 39); Василько побожно дивився на вуйка Юру і казав, що він усе буде робити так, як вуйко загадає (Турч., Зорі.., 1950, 28).