повивач
ПОВИВАЧ, а, ч. Довгий вузький шматок тканини для сповивання немовляти. - Гу-гу... - загуде манесенька Галя, силкуючись ухопити випростаними з повивача рученятами краєчок червоної хустки, що висить на колисці (Л. Янов., І, 1959, 282); // Взагалі яка-небудь довга вузька смужка тканини, бинт і т. ін. для повивання, замотування кого-, чого-небудь. - А тепер порохом та землею забивай мерщій виразку та замотуй тугіше повивачем (Стар., Облога.., 1961, 51); Міцні повивачі тримали цупко, і.. Ольга знесилено склепила очі (Кач., II, 1958, 12); *У порівн. Як почне, бувало [баба], його умовляти, - та словом, як повивачем, зів'є... (Мирний, II, 1954, 52).
@ Полоскати повивач, етн. - пити могорич після хрестин. Того ж таки дня Карпа й Мотрю покликав їх кум у шинок полоскати повивач після похрестин (Н.-Лев., II, 1956, 373).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | повивач | повивачі |
Родовий | повивача | повивачів |
Давальний | повивачеві, повивачу | повивачам |
Знахідний | повивач | повивачі |
Орудний | повивачем | повивачами |
Місцевий | на/у повивачі, повивачу, повивачеві | на/у повивачах |
Кличний | повивачу | повивачі |