повиколювати
ПОВИКОЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. 1. Колючи чим-небудь гострим, пробити чи видалити все або багато чогось. - Нате вам двоє мотовил та про мене очі повиколюйте собі, - сказав Кайдаш, кидаючи мотовила на лаву (Н.-Лев., II, 1956, 301); [1-й повстанець:] Вам легше, бо йшли доріжкою просто з села. А ми блудили лісом, мало очей не повиколювали (Ірчан, І, 1958, 54).
@ [Темно,] хоч очі повиколюй - те саме, що [Темно,] хоч око виколи (див. виколювати).
2. Колючи чим-небудь гострим, нанести знаки, літери і т. ін. в багатьох місцях. Признався мені Адаменко, що вони хотіли собі на лобах повиколювати зорі (Ю. Янов., II, 1958, 247).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повиколюю | повиколюємо |
2 особа | повиколюєш | повиколюєте |
3 особа | повиколює | повиколюють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | повиколював | повиколювали |
Жіночий рід | повиколювала | |
Середній рід | повиколювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повиколюймо | |
2 особа | повиколюй | повиколюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | повиколювавши |