повикручувати
ПОВИКРУЧУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Викрутити звідкись усе або багато чого-небудь. Повикручувати електричні лампочки; // розм. Вирвати з корінням усе або багато чого-небудь. Наче дика буря промчала тут, поламала, з корінням повикручувала яблуні й груші (Донч., IV, 1957, 228).
2. Віджати все або багато чого-небудь (білизну, одяг і т. ін.). Надія з подругою вийшли з болота, повикручували одежу, одягли її знову на себе (Шиян, Партиз. край, 1946, 70); Повикручувати мокрі сорочки.
3. Вивернути, пошкодивши (перев. руки). Давай вп'ять [знову] жаліться [Олена], як він їй руки повикручував (Кв.-Осн., II, 1956, 34); // Неприродно повернути, вигнути (суглоби руки, ноги). В неї ревматизм повикручував суглоби (Чорн., Визвол. земля, 1950, 157); // безос. - Душогуб! Щоб тобі руки повикручувало (Тют., Вир, 1964, 445).
4. Утворити заглибини, ями в багатьох місцях. Між двома горами послався той шлях, порізаний ровами, що повикручувала весняна вода, стікаючи з гір (Мирний, І, 1954, 245).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повикручую | повикручуємо |
2 особа | повикручуєш | повикручуєте |
3 особа | повикручує | повикручують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | повикручував | повикручували |
Жіночий рід | повикручувала | |
Середній рід | повикручувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повикручуймо | |
2 особа | повикручуй | повикручуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | повикручувавши |