повимітаний
ПОВИМІТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повимітати. Жадного разочка не зважувався ще ніхто.. скористуватися дідовим пастівником на.. повимітаних прогалинках лісу (Л. Янов., І, 1959, 346); // повимітано, безос. присудк. сл. Сміття повимітано, підлоги вимиті, прошпарені окропом (Гончар, II, 1959, 309).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | повимітаний | повимітана | повимітане | повимітані |
Родовий | повимітаного | повимітаної | повимітаного | повимітаних |
Давальний | повимітаному | повимітаній | повимітаному | повимітаним |
Знахідний | повимітаний, повимітаного | повимітану | повимітане | повимітані, повимітаних |
Орудний | повимітаним | повимітаною | повимітаним | повимітаними |
Місцевий | на/у повимітаному, повимітанім | на/у повимітаній | на/у повимітаному, повимітанім | на/у повимітаних |