повиїдати
ПОВИЇДАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. і без додатка. Виїсти, з'їсти все, нічого не залишаючи. Я понапікував, понаварював, а вони прийшли, повиїдали (Сл. Гр.); Лис тим часом вискочив із жита та до горняток. Повиїдав усе чисто, решту порозливав, а сам драла (Фр., IV, 1950, 60).
2. перех. Пошкодити оболонку ока їдкою речовиною (у всіх або багатьох). [Івась:] Газ вашого батька повиїдав очі тисячам нещасних по той бік фронту... (Ірчан, І, 1958, 138).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повиїдаю | повиїдаємо |
2 особа | повиїдаєш | повиїдаєте |
3 особа | повиїдає | повиїдають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | повиїдав | повиїдали |
Жіночий рід | повиїдала | |
Середній рід | повиїдало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повиїдаймо | |
2 особа | повиїдай | повиїдайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | повиїдавши |