повкидати
ПОВКИДАТИ, аю, аєш, док., перех. Вкинути куди-небудь, у щось усе або багато чогось, усіх або багатьох. От сеє скінчивши, Маруся усе прибрала і з стола теж бережно змела, і усі крихти, і кісточки, і лушпиння з яєць повкидала у піч (Кв.-Осн., II, 1956, 68); [Молодиця:] В мене одна одним хата, та й ту однімають. Де ж я з дітьми дінуся? У річку хіба мені їх повкидати? (Мирний, V, 1955, 131); - Коли ж пани захотіли бути хитрішими за дідька - панувати над усіма, - їх чорт повиловлював уночі на балах, повкидав у свій мішок, зав'язав та й полетів до моря топити (Стельмах, І, 1962, 561).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повкидаю | повкидаємо |
2 особа | повкидаєш | повкидаєте |
3 особа | повкидає | повкидають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | повкидав | повкидали |
Жіночий рід | повкидала | |
Середній рід | повкидало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повкидаймо | |
2 особа | повкидай | повкидайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | повкидавши |