повнява
ПОВНЯВА, и, ж., рідко. 1. Те саме, що повня 2. Я мовчав від повняви щастя, що тепло розливалось по всьому тілі (Досв., Вибр., 1959, 37).
2. Те саме, що огрядність. Ухопила [Марія Дмитрівна] теплу хустку і, незважаючи на свою повняву, бігцем перебігла веранду й подалася стежкою до моря шукати Костя (Дн. Чайка, Тв., 1960, 50).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | повнява | повняви |
Родовий | повняви | повняв |
Давальний | повняві | повнявам |
Знахідний | повняву | повняви |
Орудний | повнявою | повнявами |
Місцевий | на/у повняві | на/у повнявах |
Кличний | повняво | повняви |
повнявий
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | повнявий | повнява | повняве | повняві |
Родовий | повнявого | повнявої | повнявого | повнявих |
Давальний | повнявому | повнявій | повнявому | повнявим |
Знахідний | повнявий, повнявого | повняву | повняве | повняві, повнявих |
Орудний | повнявим | повнявою | повнявим | повнявими |
Місцевий | на/у повнявому, повнявім | на/у повнявій | на/у повнявому, повнявім | на/у повнявих |