повнісінький
ПОВНІСІНЬКИЙ, а, е, розм. Заповнений ущерть; дуже повний. Хазяїн взяв [торбину] Повнісіньку червінцями й напхав (Гл., Вибр., 1957, 85); Цікавим оком зирнув Максим на потік.. Береги вже повнісінькі (Фр., VI, 1951, 123); Вони [лантухи] були повнісінькі і, мабуть, дуже важкі (Донч., VI, 1957, 108); Незабаром прибігли волосні, назбиралось народу повнісінький двір (Мирний, І, 1949, 412); Актовий зал університету був повнісінький (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 27); // У сполуч. з деякими ім. уживається на означення великої міри вияву дії, ознаки і т. ін. Кайдашиха взяла чарку і наговорила приказок живим і мертвим повнісіньку хату (Н.-Лев., II, 1956, 280).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | повнісінький | повнісінька | повнісіньке | повнісінькі |
Родовий | повнісінького | повнісінької | повнісінького | повнісіньких |
Давальний | повнісінькому | повнісінькій | повнісінькому | повнісіньким |
Знахідний | повнісінький, повнісінького | повнісіньку | повнісіньке | повнісінькі, повнісіньких |
Орудний | повнісіньким | повнісінькою | повнісіньким | повнісінькими |
Місцевий | на/у повнісінькому, повнісінькім | на/у повнісінькій | на/у повнісінькому, повнісінькім | на/у повнісіньких |