повозка
ПОВОЗКА, и, ж. Безресорний простої будови екіпаж на колесах; взагалі будь-який колісний перевізний засіб простої будови. Повозка покотилася не битим шляхом, а травою (Мирний, IV, 1955, 323); Краньцовська пояснила, що навмисне взяла криту повозку, бо одно, що надворі спека й порохи, а друге, що чоловік її може бути п'яний (Март., Тв., 1954, 256); Чотириколісна повозка з юртою.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | повозка | повозки |
Родовий | повозки | повозок |
Давальний | повозці | повозкам |
Знахідний | повозку | повозки |
Орудний | повозкою | повозками |
Місцевий | на/у повозці | на/у повозках |
Кличний | повозко | повозки |