поволочити
ПОВОЛОЧИТИ, лочу, лочиш, док., перех. 1. Те саме, що поволокти.
@ Поволочити по тюрмах, заст. - тримати якийсь час в ув'язненні, переводячи з однієї тюрми до іншої. - Вже скільки по тюрмах поволочили, то він і лік тому згубив (Коцюб., І, 1955, 382).
2. Розпушити бороною зорану землю до або після сівби.
3. Волочити якийсь час. Вліпив [Паллант] такого макогона, Що пан Галес шкереберть став. Паллант, його поволочивши, Потім на горло наступивши, Всього ногами потоптав (Котл., І, 1952, 257).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поволочу | поволочимо |
2 особа | поволочиш | поволочите |
3 особа | поволочить | поволочать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поволочив | поволочили |
Жіночий рід | поволочила | |
Середній рід | поволочило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поволочімо | |
2 особа | поволочи | поволочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поволочивши |