повсталий
ПОВСТАЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до повстати. Тепер полковники, старшини з Низу очолювали повсталий проти пана український народ (Ле, Наливайко, 1957, 44); Наш юний світ, в борні повсталий, Наш легендарний пісні світ! (Ус., Лави.., 1948, 95); О, скільки в очах ваших сліз і печалі, Герої, повсталі з улюблених книг... (Перв., II, 1958, 320).
2. у знач. прикм. Який піднявся на боротьбу, підняв повстання. Всі чомусь думали, що йдуть на Прагу. Може, тому, що серцем кожен був там, з повсталими чеськими патріотами (Гончар, III, 1959, 441); // у знач. ім. повсталий, лого, ч. Той, хто піднявся на боротьбу, підняв повстання. - Якщо повсталі відмовляться видати підбурювачів, - їхні житла спалити, добро забрати, усіх дорослих обох статей піддати екзекуції (Кочура, Зол. грамота, 1960, 235).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | повсталий | повстала | повстале | повсталі |
Родовий | повсталого | повсталої | повсталого | повсталих |
Давальний | повсталому | повсталій | повсталому | повсталим |
Знахідний | повсталий, повсталого | повсталу | повстале | повсталі, повсталих |
Орудний | повсталим | повсталою | повсталим | повсталими |
Місцевий | на/у повсталому, повсталім | на/у повсталій | на/у повсталому, повсталім | на/у повсталих |