повійка
ПОВІЙКА, и, ж. Те саме, що повій. На шовкових трав киреї розцвітають орхідеї, крокіс, мальви, марунки і ніжненькі повійки... (У. Кравч., Вибр., 1958, 155); Наче сріблені гноти, Золотисту кору Обвивали у ялин Батоги повійки (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 141); Йду далі. От і вулиця курна; окопи заросли колючою повійкою (Коцюб., І, 1955, 460).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | повійка | повійки |
Родовий | повійки | повійок |
Давальний | повійці | повійкам |
Знахідний | повійку | повійки |
Орудний | повійкою | повійками |
Місцевий | на/у повійці | на/у повійках |
Кличний | повійко | повійки |