повіритися
ПОВІРИТИСЯ 1, иться, док., безос. Упевнитися, переконатися в правильності, правдивості чого-небудь. На душу проллються тиха задума і спокій; навіть повіриться, що надалі в житті все має бути тільки ліпшим (Стельмах, І, 1962, 538); Він увійшов і привітався тихо, Так усміхнувся весело до нас, Що зразу всім повірилось - не лихо, Добро і щирість увійшли у клас (Гірник, Стартують.., 1963, 16).
ПОВІРИТИСЯ2, рюся, ришся, док., рідко. Те саме, що довіритися. Моїй опіці можете спокійно повіритися (Коб., III, 1956, 84).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повірюся | повіримося |
2 особа | повіришся | повіритеся |
3 особа | повіриться | повіряться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | повірився | повірилися |
Жіночий рід | повірилася | |
Середній рід | повірилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повірмося | |
2 особа | повірся | повіртеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | повірившись |