повічний
ПОВІЧНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що довічний 2, 3. - Віддайтесь на милость [милість], на ласку мою, Най слово запевнить моцарське, Що волю й шляхетство повічне даю За ваше завзяття лицарське! (Стар., Поет. тв., 1958, 229); Тепер вона над заходом пливла В човні кленовім, в тиші вечоровій, Моя мелодія, моя любов, Моя повічна мрія кароока! (Мал., Листи.., 1961, 24).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | повічний | повічна | повічне | повічні |
Родовий | повічного | повічної | повічного | повічних |
Давальний | повічному | повічній | повічному | повічним |
Знахідний | повічний, повічного | повічну | повічне | повічні, повічних |
Орудний | повічним | повічною | повічним | повічними |
Місцевий | на/у повічному, повічнім | на/у повічній | на/у повічному, повічнім | на/у повічних |