повія
ПОВІЯ, ї, ж. Жінка, що займається проституцією; проститутка. По улиці шукала безголів'я, Повія вешталась одна. Куди приткнути тіло їй продажне, Коли таких цурається весь світ? (Граб., І, 1959, 500); Десь на розі сестриця з квітками (а ноженята босі порепані...) заробляє на молоко для мами - у п'ятнадцять років - повія... (Сос., І, 1957, 269).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | повія | повії |
Родовий | повії | повій |
Давальний | повії | повіям |
Знахідний | повію | повій |
Орудний | повією | повіями |
Місцевий | на/у повії | на/у повіях |
Кличний | повіє | повії |