поганяти
ПОГАНЯТИ1, яю, яєш, недок. 1. перех. і без додатка. Примушувати рухатися швидше, підганяючи батогом, нагайкою і т. ін. Який їхав - такий поганяв (Номис, 1864, № 7973); - Гарапник тройчатий Сплети.. Коня поганяти (Г.-Арт., Байки.., 1958, 72); Як же вріже їх [дітей] на сім слові пан Симеон різкою, що з дому приніс; та як пожене їх нею до школи, а сам, поганяючи їх, божиться, що за сюю прикладку.. буде їх шкварити що в бога день цілий місяць... (Кв.-Осн., II, 1956, 175); Їздові поганяли чимдуж і, випереджаючи один одного, з розгону влітали в.. містечко (Гончар, III, 1959, 377); // Рушати з місця. Чи не час уже поганяти коней (Мирний, І, 1954, 46); // перен., розм. Примушувати робити що-небудь швидше. - Дивлюся я, - каже [Карпо], - на наше життя й аж страх мене огортає.. Кожен норовить тебе запрягти та ще й поганяє... (Коцюб., І, 1955, 298).
2. неперех. Спрямувати хід коня, екіпажу і т. ін.; правити. Тогді [тоді] чоловік весело співає, як п'ятериком поганяє (Номис, 1864, № 1408); // перен., розм. Розпоряджатися ким-небудь на свій розсуд. Комуністи завжди були й будуть проти того, щоб трутні сиділи на спинах селян і робітників, ссали їхню кров та ще й поганяли ними (Вільде, Сестри.., 1958, 266).
@ Злидень на злидневі сидить (сидів), злиднем поганяє (поганяв) - дуже бідно живе (жив) хто-небудь. У неї в хаті злидень на злидневі сидів, злиднем поганяв... (Донч., VI, 1957, 206); Злодій на злодієві (дурень на дурневі і т. ін. ) сидить і злодієм (дурнем і т. ін. ) поганяє - багато злодіїв, дурнів і т. ін. у якій-небудь групі людей.
3. неперех. Те саме, що їхати 1. Повертаюсь з того ярмарку, поганяю по рівному і, наче в колисці, розкошую... (Вовчок, VI, 1956, 292); Дома жінка, діти Батька ждуть і хліба ждуть. Треба далі поганяти,З дому ж виїхав давно (Дор., Серед степу.., 1952, 119); // наказ. сп. поганяй (поганяйте), розм. Уживається в знач. їдь (їдьте), рушай (рушайте). - Сідай на козли, поганяй! - скрикнув німець (Мирний, IV, 1955, 243); - Коні у вас добрі, - отож зразу і поганяйте до Вінниці, прямо в губком (Стельмах, II, 1962, 184); // наказ. сп. поганяй, розм. Уживається в знач. іди геть. - Хазяїн сього вікна, що озьмеш [візьмеш], як я тобі його розіб'ю? - Та я й цілкового не хочу; цур тобі, поганяй дальш! - сказав хазяїн (Кв.-Осн., II, 1956, 291); - Поторгувався, а тепер поганяй із двору, - не сердячись на обличчі, Тимофій рукою показує на ворота (Стельмах, II, 1962, 39).
@ Поганяти до ями - помирати. Думка одна вже в мене тепер: поганяй до ями! Молодий та зелений ще, жить би ще, жить, та... що ж будеш робить? Не живеться (Тесл., З книги життя, 1949, 66); Колись за Франца-Йосифа та польського панства бідак все життя пнувся на свою хатину, витягав з себе соки й з нової хати поганяв до ями... (Чорн., Пісні.., 1958, 9).
ПОГАНЯТИ2, яю, яєш, док., перех. Ганяти якийсь час. Вони.. побігли на сусідню галявину поганяти м'яча (Ю. Янов., II, 1954, 60); - Далеко не підемо, поганяємо татар по Случі й Тетереву, а може й до Києва дійдемо (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 584).
Поганяти голубів - те саме, що Ганяти голубів (якийсь час) (див. ганяти).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поганяю | поганяємо |
2 особа | поганяєш | поганяєте |
3 особа | поганяє | поганяють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поганятиму | поганятимемо |
2 особа | поганятимеш | поганятимете |
3 особа | поганятиме | поганятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поганяв | поганяли |
Жіночий рід | поганяла | |
Середній рід | поганяло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поганяймо | |
2 особа | поганяй | поганяйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | поганяючи | |
Минулий час | поганявши |