поголити
ПОГОЛИТИ, голю, голиш, перех. Док. до голити 1. По обіді роту повели в лазню, де цирульник старанно постриг і поголив їх (Тулуб, В степу.., 1964, 198); Чому він і досі не поголив своєї покуйовдженої бороди.., я не питав (Досв., Вибр., 1959, 28).
Поголити лоб (чуприну і т. ін .), іст. - забрати в солдати. Брати на панщину ходили, Поки лоби їм поголили! (Шевч., II, 1963, 253).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поголю | поголимо |
2 особа | поголиш | поголите |
3 особа | поголить | поголять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поголив | поголили |
Жіночий рід | поголила | |
Середній рід | поголило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поголімо | |
2 особа | поголи | поголіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поголивши |