погорбити
ПОГОРБИТИ, ить; мн. погорблять; док., перех. Те саме, що згорбити. Він ціпка підніме до вікна, у шибку ледь калиновим постука... Там люди є, живі вони - він зна. Пристала і погорбила їх мука (Голов., Поезії, 1955, 72); // Зробити нерівним, з горбками. Похмурі козаки швидко крокували, спотикаючись на льодових торосах, що примхливо погорбили крижану поверхню лиману (Добр., Очак. розмир, 1965, 167).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погорблю | погорбимо |
2 особа | погорбиш | погорбите |
3 особа | погорбить | погорблять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | погорбив | погорбили |
Жіночий рід | погорбила | |
Середній рід | погорбило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погорбмо | |
2 особа | погорб | погорбте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | погорбивши |