погорілець
ПОГОРІЛЕЦЬ, льця, ч. Людина, яка втратила житло, майно під час пожежі. Самітно блимають на спаленій руїні огники в церкві, де зійшлися на сум погорільці - жебраки, убогі (Вас., II, 1959, 29); *У порівн. Вирушив [Йонька] опівночі, вбраний у подертий кожух, шапку-вушанку і чоботи-дранки, наче той погорілець, у якого з господарства залишилася одна корівчина (Тют., Вир, 1964, 432).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | погорілець | погорільці |
Родовий | погорільця | погорільців |
Давальний | погорільцеві, погорільцю | погорільцям |
Знахідний | погорільця | погорільців |
Орудний | погорільцем | погорільцями |
Місцевий | на/у погорільці, погорільцеві | на/у погорільцях |
Кличний | погорільцю | погорільці |