погострити
ПОГОСТРИТИ, гострю, гостриш, док., перех. Зробити гострим (у 1 знач.). Спинився він косу погострити (Гр., II, 1963, 455); - Сапку треба було б погострити - б'єш, б'єш пересохлу землю, аж в грудях тобі б'є (Стельмах, II, 1962, 404).
@ Погострити зуби об що - погризти що-небудь. Зерна.. одержали менше, ніж гадали, бо миші вже встигли таки добре погострити об нього зуби (Донч., І, 1956, 91); Погострити язика - сказати дотепи. - Об кого б ти, Улито, язик погострила, якби не було Романа, - запитав Софрон Іванович (Колг. Укр., 1, 1958,42).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погострю | погостримо |
2 особа | погостриш | погострите |
3 особа | погострить | погострять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | погострив | погострили |
Жіночий рід | погострила | |
Середній рід | погострило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погострімо | |
2 особа | погостри | погостріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | погостривши |