погукнути
ПОГУКНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., діал. Однокр. до погукати 1, 3. Погукнув старшина на свого небожа: - Біжи мерщій та спитайся, що воно за птиця така їде через моє село (Україна.., І, 1960, 19); - Дівчино, дівчино! Гей, чепурушко! - хтось голосно погукнув за нею (Гр., І, 1963, 271); - Нащо ж ти вбив її, нащо, коли так гинеш за нею? - погукнула на його Варка (Вовчок, І, 1955, 173).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погукну | погукнемо |
2 особа | погукнеш | погукнете |
3 особа | погукне | погукнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | погукнув | погукнули |
Жіночий рід | погукнула | |
Середній рід | погукнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погукнімо | |
2 особа | погукни | погукніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | погукнувши |