погуркувати
ПОГУРКУВАТИ, ую, уєш, недок. Гуркати не дуже сильно або час від часу. На вузькоколійці погуркував електровоз, тягнучи довгий ланцюг вагончиків (Чорн., Красиві люди, 1961, 35); // безос. А здалеку погуркувало, мов там шумів дощ і небо розсікали блискавки під громові удари (Автом., Так народж. зорі, 1960, 243); * Образно. Зовсім недалеко звідси війна вгризалася в мерзлу землю і погуркувала лінивою артилерійською пальбою! (Хор., Незакінч. політ, 1960, 96).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погуркую | погуркуємо |
2 особа | погуркуєш | погуркуєте |
3 особа | погуркує | погуркують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погуркуватиму | погуркуватимемо |
2 особа | погуркуватимеш | погуркуватимете |
3 особа | погуркуватиме | погуркуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | погуркував | погуркували |
Жіночий рід | погуркувала | |
Середній рід | погуркувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погуркуймо | |
2 особа | погуркуй | погуркуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | погуркуючи | |
Минулий час | погуркувавши |