подвоєний
ПОДВОЄНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до подвоїти. Двадцять три роки, подвоєні в тінях на худому обличчі, у зморшці на чолі, немов зреклись своїх прав, зсушили молодість... (Коцюб., II, 1955, 208); // подвоєно, безос. присудк. сл. За роки Радянської влади в СРСР майже подвоєно врожайність озимої пшениці (Хлібороб Укр., 1, 1968, 18).
2. у знач. прикм. Збільшений удвічі; подвійний. Напруження на фронті передавалось і в цех. Люди залишались на подовжені, а то й на подвоєні зміни (Баш, На.. дорозі, 1967, 201); // Значно більший проти звичайного; посилений. Клим не розуміє ні тих віршів, ні батькового захоплення ними. Інша річ - цукерки. Тут хлопець цілком схвалює батьків смак і завжди готовий з подвоєною енергією наполягати на ці ласощі (Мак., Вибр., 1954, 10); Струмінь зустрічного повітря з подвоєною силою вдарив в обличчя Марка (Трубл., Шхуна.., 1940, 85).
3. у знач. прикм., перен., рідко. Те саме, що подвійний 3. Зійшов з помосту дивний Айра Олдрідж, Упав у крісло, стомлений своїм Життям подвоєним, що зветься грою (Рильський, І, 1956, 170).
4. у знач. прикм., лінгв. Утворений способом редуплікації; повторений двічі (про звук, букву, основу).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | подвоєний | подвоєна | подвоєне | подвоєні |
Родовий | подвоєного | подвоєної | подвоєного | подвоєних |
Давальний | подвоєному | подвоєній | подвоєному | подвоєним |
Знахідний | подвоєний, подвоєного | подвоєну | подвоєне | подвоєні, подвоєних |
Орудний | подвоєним | подвоєною | подвоєним | подвоєними |
Місцевий | на/у подвоєному, подвоєнім | на/у подвоєній | на/у подвоєному, подвоєнім | на/у подвоєних |