пожухлий
ПОЖУХЛИЙ, а. е. Який утратив блиск, яскравість, потьмянів (про барви, тони). Над рудим пожухлим степом пливло по вітру легке й прозоре «бабине літо» (Тулуб, В степу.., 1964, 156); // Який утратив свіжість, висох (про траву, листя і т. ін.). На горб почали сходитись вівці, скубучи пожухлу траву (Донч., VI, 1957, 368).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пожухлий | пожухла | пожухле | пожухлі |
Родовий | пожухлого | пожухлої | пожухлого | пожухлих |
Давальний | пожухлому | пожухлій | пожухлому | пожухлим |
Знахідний | пожухлий, пожухлого | пожухлу | пожухле | пожухлі, пожухлих |
Орудний | пожухлим | пожухлою | пожухлим | пожухлими |
Місцевий | на/у пожухлому, пожухлім | на/у пожухлій | на/у пожухлому, пожухлім | на/у пожухлих |