позавуш
ПОЗАВУШ, ПОЗАУШ, присл., розм. По вуху, поза вухо, за вухом. - Він схопив ту пляшку в руки та так і пустив в Орисю та й попав її позавуш (Свидн., Лю-борацькі, 1955, 212); Часто й вулиці не перейдеш, не діставши позавуш м'ячем так, аж іскри посипляться з очей (Козл., Сонце.., 1957, 132); - Ой-ой-ой! - закричав другий, бо хтось його порядно позауш утяв (Март., Тв., 1954, 131).