позаквітчуваний
ПОЗАКВІТЧУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позаквітчувати і позаквітчуватися. Коси у дрібушки позаплітувані і жовтими гвоздиками та барвінком позаквітчувані (Кв.-Осн., II, 1956, 17).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | позаквітчуваний | позаквітчувана | позаквітчуване | позаквітчувані |
Родовий | позаквітчуваного | позаквітчуваної | позаквітчуваного | позаквітчуваних |
Давальний | позаквітчуваному | позаквітчуваній | позаквітчуваному | позаквітчуваним |
Знахідний | позаквітчуваний, позаквітчуваного | позаквітчувану | позаквітчуване | позаквітчувані, позаквітчуваних |
Орудний | позаквітчуваним | позаквітчуваною | позаквітчуваним | позаквітчуваними |
Місцевий | на/у позаквітчуваному, позаквітчуванім | на/у позаквітчуваній | на/у позаквітчуваному, позаквітчуванім | на/у позаквітчуваних |