позасвічуваний
ПОЗАСВІЧУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позасвічувати. По всіх ліхтарях позасвічувані свічки (Стор., І, 1957, 147); Стоять [люди] з позасвічуваними свічками (Кв.-Осн., II, 1956, 239).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | позасвічуваний | позасвічувана | позасвічуване | позасвічувані |
Родовий | позасвічуваного | позасвічуваної | позасвічуваного | позасвічуваних |
Давальний | позасвічуваному | позасвічуваній | позасвічуваному | позасвічуваним |
Знахідний | позасвічуваний, позасвічуваного | позасвічувану | позасвічуване | позасвічувані, позасвічуваних |
Орудний | позасвічуваним | позасвічуваною | позасвічуваним | позасвічуваними |
Місцевий | на/у позасвічуваному, позасвічуванім | на/у позасвічуваній | на/у позасвічуваному, позасвічуванім | на/у позасвічуваних |