познака
ПОЗНАКА, и, ж. 1. Характерна ознака, прикмета і т. ін., за якими можна пізнати кого-, що-небудь. Герман ані слухати не хотів скептичних уваг оберштайгера [старшого штейгера], що там, у тій ямі, нема ані сліду воску, що поклад глини, який там надибано, по всім геологічним познакам [за всіма геологічними познаками] виключає віск (Фр., VIII, 1952, 409).
2. Подряпина, рубець, рисочка, пляма і т. ін., залишені чим-небудь, зроблені кимсь; слід, відбиток чогось. На мокрій землі лежить зблідла Юлька, а на скроні в неї запеклася кров'яна познака від гострої грані каменя (Шиян, Магістраль, 1934, 47).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | познака | познаки |
Родовий | познаки | познак |
Давальний | познаці | познакам |
Знахідний | познаку | познаки |
Орудний | познакою | познаками |
Місцевий | на/у познаці | на/у познаках |
Кличний | познако | познаки |