позіхнути
ПОЗІХНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до позіхати 1,2. Тільки оце стара було позіхне, Юрко вже й подушку підкладає їй під голову (Н.-Лев., III, 1956, 288); Собака голосно позіхнув і насторожено повернув голову в бік вулиці (Вільде, Сестри.., 1958, 29); Хто її [дочку] від лиха Бідну оборонить..? Батько? Позіхнула [мати] З думкою тяжкою І махнула слабо Хворою рукою (Граб., І, 1959, 211); Ще кілька кроків, і перед ногами мойого провідника позіхнула чорна безодня, прірва стрімкого, скалистого яру (Фр., II, 1950, 95); * Образно. І сонна вулиця знову позіхнула (Кос., Новели, 1962, 65).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позіхну | позіхнемо |
2 особа | позіхнеш | позіхнете |
3 особа | позіхне | позіхнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | позіхнув | позіхнули |
Жіночий рід | позіхнула | |
Середній рід | позіхнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позіхнімо | |
2 особа | позіхни | позіхніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | позіхнувши |