покарбувати
ПОКАРБУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Вкрити карбами, порізати поверхню чогось. Покарбував, мов пугою по воді (Номис, 1864, № 3930); // Позначити карбами що-небудь для обліку, запам'ятовування; // перен. Перетяти або вкрити чимсь поверхню землі.
2. Прикрасити різьбленням який-небудь предмет. Викував її [чарку] і покарбував сам старий Шрамов незадовго до своєї смерті (Кучер, Зол. руки, 1948, 70).
3. Порізати, посікти тіло людини чим-небудь гострим. Трапилось нечуване на Січі: козак канівського куреня Остап завів з ним сварку, бійку і ще й покарбував ножем (Панч, Гомон. Україна, 1954, 244); - Нам тільки протриматись до приходу Білого з Малим або Ісаєва, а тоді ми їм [туркам] покарбуємо спини так, що й рідна мати не пізнає (Добр., Очак. розмир, 1965, 236); // заст. Зробити розтин трупа. Його покарбували, потім зшили й поховали (Мирний, І, 1954, 147).
4. Перетяти поверхню шкіри (про зморшки, шрами, рубці і т. ін.). Той бережно узявся за пальчики і, прихилившися, роздивлявся долоню, ті невеличкі борозенки, що покарбували її (Мирний, III, 1954, 215); Одна зморшка покарбувала перенісся (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 52).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покарбую | покарбуємо |
2 особа | покарбуєш | покарбуєте |
3 особа | покарбує | покарбують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | покарбував | покарбували |
Жіночий рід | покарбувала | |
Середній рід | покарбувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покарбуймо | |
2 особа | покарбуй | покарбуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | покарбувавши |