покатований
ПОКАТОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покатувати. А завтра побитих, покатованих, цілою валкою поженуть селян із слободи на місто, у в'язницю (Головко, II, 1957, 312); // у знач. ім. покатований, ного, ч. Той, кого катували, мордували, брали на тортури. Мартинюк поділив, чи вірніше розсортував, покатованих залежно від стану ран і розповів присутнім, як треба за ними доглядати (Дмит., Наречена, 1959, 81).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | покатований | покатована | покатоване | покатовані |
Родовий | покатованого | покатованої | покатованого | покатованих |
Давальний | покатованому | покатованій | покатованому | покатованим |
Знахідний | покатований, покатованого | покатовану | покатоване | покатовані, покатованих |
Орудний | покатованим | покатованою | покатованим | покатованими |
Місцевий | на/у покатованому, покатованім | на/у покатованій | на/у покатованому, покатованім | на/у покатованих |