покашлювання
ПОКАШЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. покашлювати та звуки, утворювані цією дією. Лажечников прочистив коротким покашлюванням несподівано захрипле горло (Перв., Дикий мед, 1963, 146); Від вогнища долітали лункі голоси, сміх, покашлювання (Тют., Вир, 1964, 253); Сирота не почув, як прочинилися двері. Підвів голову на несміливе нарочите покашлювання (Мушк., День.., 1967, 166).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | покашлювання | покашлювання |
Родовий | покашлювання | покашлювань |
Давальний | покашлюванню | покашлюванням |
Знахідний | покашлювання | покашлювання |
Орудний | покашлюванням | покашлюваннями |
Місцевий | на/у покашлюванні | на/у покашлюваннях |
Кличний | покашлювання | покашлювання |