поквапом
ПОКВАПОМ, присл., розм. Те саме, що поквапливо. Дід лежав майже без духу, вишептавши поквапом, уривано оце оповідання (Фр., IV, 1950, 183); Той поквапом привітався з явним наміром продовжувати свою путь (Жур., Опов., 1956, 20).
поквап
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поквап | поквапи |
Родовий | поквапу | поквапів |
Давальний | поквапові, поквапу | поквапам |
Знахідний | поквап | поквапи |
Орудний | поквапом | поквапами |
Місцевий | на/у поквапі | на/у поквапах |
Кличний | поквапе | поквапи |