поконати
ПОКОНАТИ, аю, аєш, док. 1. неперех. Померти, загинути (про всіх або багатьох). Бодай наші вороги поконали до ноги (Чуб., V, 1874, 246).
2. перех., рідко. Те саме, що перемогти. Не клич мене! Я мушу поконати свій біль і труд, бо серце каже з світлом поспішати між темний люд (У. Кравч., Вибр., 1958, 106); - Вона [любов] поконає колись і ваше горде серце, і ви піддастеся їй! (Коб., І, 1956, 324).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поконаю | поконаємо |
2 особа | поконаєш | поконаєте |
3 особа | поконає | поконають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поконав | поконали |
Жіночий рід | поконала | |
Середній рід | поконало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поконаймо | |
2 особа | поконай | поконайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поконавши |