покуматися
ПОКУМАТИСЯ, аюся, аєшся і ПОКУМИТИСЯ, млюся, мишся; мн. покумляться; док., з ким і без додатка. Стати кумами. Покумався бідний селянин з багатим (Україна.., І, 1960, 48); А тобі хотілося з паном яким покуматись? - не то в жарту [жарт], не то з докором спитав Яків (Мирний, IV, 1955, 67); Покумались вони років вісімнадцять тому (Ряб., Золототисячник, 1948, 45); - Найбільші вороги - сусіди ваші навколо - вже й покумились, й посваталися (Л. Янов., І, 1959, 83).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покумаюся | покумаємося |
2 особа | покумаєшся | покумаєтеся |
3 особа | покумається | покумаються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | покумався | покумалися |
Жіночий рід | покумалася | |
Середній рід | покумалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покумаймося | |
2 особа | покумайся | покумайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | покумавшись |