покуріти
ПОКУРІТИ1, рить, док. Виділяти дим при слабому горінні якийсь час.
ПОКУРІТИ2, покурить і рідко покуріє, док. Здіймати куряву вгору якийсь час; // Поїхати, побігти, здіймаючи куряву. Тачанки, підібравши мертвих і поранених кулеметників, покуріли в село (Ю.Янов., І, 1958, 153); Машина чмихнула, покуріла в бокову вулицю... (Гуц., Скупана.., 1965, 122).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покурю | покуримо |
2 особа | покуриш | покурите |
3 особа | покурить | покурять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | покурів | покуріли |
Жіночий рід | покуріла | |
Середній рід | покуріло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покурімо | |
2 особа | покури | покуріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | покурівши |