покірливість
ПОКІРЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. покірливий. Як уже не гордувала, як не орудувала мною панночка, я перетерплю. «Може, ласкавістю своєю та покірливістю втихомирю її», - було думаю (Вовчок, І, 1955, 18); Олена близько сідала, обіймала за шию, а потім, узявши праву руку мужа, притискала її до чола і до грудей по двічі. Се був якийсь предвічний жест для означення повної своєї покірливості і рабської любові (Хотк., II, 1966, 198); Він спершу отоді вранці не втримався був - заплакав, але швидко й замовк потім. Не тому, що начебто переболіло, і не з покірливості долі своїй. З іншого (Головко, II, 1957, 89).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | покірливість | покірливості |
Родовий | покірливості, покірливости | покірливостей |
Давальний | покірливості | покірливостям |
Знахідний | покірливість | покірливості |
Орудний | покірливістю | покірливостями |
Місцевий | на/у покірливості | на/у покірливостях |
Кличний | покірливосте | покірливості |