поладити
ПОЛАДИТИ, джу, диш, перех. і неперех. Док. до ладити. [Сербин:] Не поладили ми з ним [з Олексою] іще на Січі, та й досі не змирились (Вас., III, 1960, 34); - А щодо згоди, то правду кажеш, Васильку, зятю мій дорогий: відколи світ світом, ще такого не було, щоб українець з росіянином поладити не могли! (Вільде, На порозі, 1955, 250); - Не турбуйтесь, отамане, барабан поладимо!.. Як новий буде (Баш, Надія, 1960, 245).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поладжу | поладимо |
2 особа | поладиш | поладите |
3 особа | поладить | поладять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поладив | поладили |
Жіночий рід | поладила | |
Середній рід | поладило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поладьмо | |
2 особа | поладь | поладьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поладивши |