полатати
ПОЛАТАТИ, аю, аєш, перех. 1. Док. до латати1. Купила полотна, пошила йому сорочки, полатала йому одежу, причепурила його (Н.-Лев., III, 1956, 269); Справді дах виглядав дивно, так як би хто чорний дірявий капелюх полатав білим полотном зверху (Мак., Вибр., 1954, 154); Вої добре перевірили щогли й реї, полатали старі кропив'яні вітрила, пошили нові (Скл., Святослав, 1959, 326); П'яного шляхтича Домейко полатав Своєю шаблею (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 148).
@ Полатати бо ки (ребра і т. ін. ) кому - сильно побити когось. - Козацтво тепер стоятиме усі в одно; полатають нам боки, та з тим і додому вернемось. Втікаймо.. заздалегідь! (П. Куліш, Вибр., 1969, 174); - Як побачу тебе ще раз коло Василини, то так полатаю тобі ребра оцими кулаками, що ти й додому не дійдеш (Н.-Лев., II, 1956, 143).
2. док., перен., розм. Зробити хірургічну операцію. - Раз Людмила Олексіївна тебе полатала, як новенький будеш. Нога буде, як з вітрини (Хижняк, Невгамовна, 1961, 179).
$ Полатати дірки (діри, дірку, діру) - задовольнити нагальні потреби. А скілько то ще дірок зосталося, котрі треба полатати, скілько нових потреб, котрі аж кричать (Мирний, IV, 1955, 126); - Хіба ти забула, що я своїми крейцарами полатав твої діри? (Фр., VIII, 1952, 283); Полатати злидні (убогість і т. ін. ) - позбутися нестатків; Полатати литки кому, жарт. - покусати когось (про собак). [Прокіп Свиридович:] Піймай, Химко, собаку та прив'яжи на ланцюг, щоб часом не кинулась на кого та не полатала литок (Стар., Драм. тв., 1941, 351); [Старшина:] Клятий рябий пес трохи литок не полатав начальникові (Кроп., І, 1958, 501).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | полатаю | полатаємо |
2 особа | полатаєш | полатаєте |
3 особа | полатає | полатають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | полатав | полатали |
Жіночий рід | полатала | |
Середній рід | полатало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | полатаймо | |
2 особа | полатай | полатайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | полатавши |