полинний
ПОЛИННИЙ, а, е. 1. Те саме, що полиновий. Я стебла пригинав полинні, Гірку спиваючи росу (Перв., І, 1958, 431); Максим глибоко вбирав у груди гострий дух висмаленого сонцем і степовими вітрами чебрецю. Полинна гіркота лягла незмивно на пересохлі уста (Рибак, Час.., 1960, 48); Полинний вітер степовий, в туманах ріки... Там кожний камінь дорогий мені навіки (Сос., Близька далина, 1960, 170); Останні полинні межі. Ішли на колгоспну дорогу Полки, - а не перші стежі (Брат., Пора.., 1960, 13); * Образно. Там [вдалині] любов моя полинна, Русая коса... (Мас., Сорок.., 1957, 29).
2. у знач. ім. полинна, ної, ж., розм. Те саме, що полинівка. З городу Спішить [дядина] назустріч - і мерщій Запрошує в свою господу,.. Швиденько достає полинну (Мисик, Верховіття, 1963, 57).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | полинний | полинна | полинне | полинні |
Родовий | полинного | полинної | полинного | полинних |
Давальний | полинному | полинній | полинному | полинним |
Знахідний | полинний, полинного | полинну | полинне | полинні, полинних |
Орудний | полинним | полинною | полинним | полинними |
Місцевий | на/у полинному, полиннім | на/у полинній | на/у полинному, полиннім | на/у полинних |