поличний
ПОЛИЧНИЙ, а, е. 1. Стос. до полиці (у 1 знач.).
2. Який здійснюється механізмом, оснащеним полицею (у 2 знач.). Треба правильно поєднувати поличний і безполичний обробіток на різну глибину у сівозміні стосовно до різних полів, ділянок і культур (Колг. Укр., 11, 1957, 20); Рослини на ділянках з поличною оранкою мали більш розвинений стеблестій (Хлібороб Укр., 11, 1966, 5).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поличний | полична | поличне | поличні |
Родовий | поличного | поличної | поличного | поличних |
Давальний | поличному | поличній | поличному | поличним |
Знахідний | поличний, поличного | поличну | поличне | поличні, поличних |
Орудний | поличним | поличною | поличним | поличними |
Місцевий | на/у поличному, поличнім | на/у поличній | на/у поличному, поличнім | на/у поличних |