полова
ПОЛОВА, и, ж. 1. Відходи при обмолочуванні й очищуванні зерна хлібних злаків, льону та деяких інших культур, що використовується переважно як корм для тварин. Зерно збирали в більшості колгоспів разом з половою, щоб зберегти і такий цінний корм, як гречана полова (Рад. Укр., 16.IX 1961, 3); Той хліб, що їли люди, був випечений з усякої всячини: там була й полова з остюками, і земля з куколем та горошком (Мирний, IV, 1955, 255); Корови милостиво похитують головами й знову утоплюють їх у вогкі цебра з запареною половою (Стельмах, II, 1962, 310); Полова, немов зграя дрібних блідо-жовтих метеликів, стрімко зривалася з сита і потім тихо осідала на долівці (Кир., Вибр., 1960, 380); * У порівн. Мов полова, розсіяна з купи буйним вітром, так розсіялась їх [монголів] сила по долині (Фр., VI, 1951, 129).
2. перен. Що-небудь невагоме, несерйозне, таке, що не має цінності, суттєвого значення. Важко працювати без критики,.. трудно йти у темряві, напомацки, не відаючи - чи що даєш: зерно чи полову? (Коцюб., III, 1956, 196); [Горський:] Рубати з плеча, звичайно, не потрібно. Але з'ясувати, де тут зерно, а де полова, ми зобов'язані (Лев., Нові п'єси, 1956, 24).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | полова | полови |
Родовий | полови | полов |
Давальний | полові | половам |
Знахідний | полову | полови |
Орудний | половою | половами |
Місцевий | на/у полові | на/у половах |
Кличний | полово | полови |
половий
ПОЛОВИЙ1, а, е. 1. Кольору спілого жита, пшениці і т. ін.; блідо-жовтий. Скільки оком скинеш - нив'я... там полові, там чорні, там зелені, аж голубі, там білі, як молоко (Мирний, І, 1954, 83).
2. Світло-рудий (про масть тварин). [Бурлака:] Чи не бачив хто, люди добрі, пару моїх волів, полових, з білими латками на спині? (Вас., III, 1960, 438); - Одарка візьме сірих волів, Назар пару чорних та пару полових (Л. Янов., І, 1959, 420); // у знач. ім. половий, вого, ч. Тварина світло-рудої масті. Як у степу застукав сніг, Пропив [Сидір] як стій три пари полових (Рильський, Поеми, 1957, 11).
ПОЛОВИЙ2, вого, ч. У дореволюційний час - слуга в трактирі, на постоялому дворі чи в невеликому готелі. - Давай все, замовлене на три персони,-сказав він половому, який прийшов накривати на стіл (Бурл., Напередодні, 1956, 105); Коли екіпаж заїхав на подвір'я, пана зустрів трактирний слуга, або половий (Гог., Вибр., перекл. Хуторяна і Шмиговського, 1948, 305).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | половий | полова | полове | полові |
Родовий | полового | полової | полового | полових |
Давальний | половому | половій | половому | половим |
Знахідний | половий, полового | полову | полове | полові, полових |
Орудний | половим | половою | половим | половими |
Місцевий | на/у половому, половім | на/у половій | на/у половому, половім | на/у полових |