половчин
ПОЛОВЧИН, ПОЛОВЧАН, а, ч. Те саме, що половчанин. Жив собі той половчин без страху і не віз викупу тому простодушному чоловікові (Фр., IV, 1950, 147); Половчин схопився на ноги і, знову вклонившись, підбіг до Мстислава (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 361); // у знач. збірн. Широкий Дніпре,.. Пробив єси високі скали, Текучи в землю половчана (Шевч., II, 1963, 388); Невже на полі половчана Поникли стяги й сурмачі Дружини Ігоря? (Мал., Битва, 1943, 170).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | половчин | половчини |
Родовий | половчина | половчинів |
Давальний | половчинові, половчину | половчинам |
Знахідний | половчина | половчинів |
Орудний | половчином | половчинами |
Місцевий | на/у половчині, половчинові | на/у половчинах |
Кличний | половчине | половчини |