полотніти
ПОЛОТНІТИ, ію, ієш, недок. Ставати блідим, білим як полотно; бліднути. Лице його то полотніло, то наливалося кров'ю (Мирний, IV, 1955, 60); Часто-густо він закушував губи, щоб не розпалитися гнівом. То полотнів, то червонів (Шовк., Інженери, 1956, 336); * Образно. Ніч полотніла. За.. лісом народжувався день (Епік, Тв., 1958, 59).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | полотнію | полотніємо |
2 особа | полотнієш | полотнієте |
3 особа | полотніє | полотніють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | полотнітиму | полотнітимемо |
2 особа | полотнітимеш | полотнітимете |
3 особа | полотнітиме | полотнітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | полотнів | полотніли |
Жіночий рід | полотніла | |
Середній рід | полотніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | полотніймо | |
2 особа | полотній | полотнійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | полотніючи | |
Минулий час | полотнівши |