полохати
ПОЛОХАТИ, аю, аєш, недок., перех. Вселяти страх кому-небудь; лякати. [Молодиця:] Тьфу ти, нечиста сила! Злякав - насилу на ногах вдержалась; тиняється скрізь.. та людей полоха (Вас., III, 1960, 25); Він, обіп'явшись білим простирадлом та ставши на сукуваті диби-ходулі, ішов по садках полохати закоханих (Гончар, IV, 1960, 79); // Вселяти занепокоєння, хвилювання. Нічого не трапиться зі мною, мамо. Ти просто сама себе полохаєш (Кочура, Зол. грамота, 1960, 36); // Лякаючи кого-небудь, примушувати схоплюватися з місця, тікати, кидатися врозтіч і т. ін. Закинули рибалки сітку, одпливли вгору й почали бовтами полохать рибу (Н.-Лев., І, 1956, 60); Дівча бігло босими ноженятами навпростець по ріллі і полохало перед собою галич (Панч, В дорозі, 1959, 48); Князі та бояри лови для своєї втіхи влаштовують, а смердів женуть у ліс, щоб диких кабанів полохали та до мисливців гнали (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 274); * Образно. - Вони почнуть сміятися, гордувати нами, а се - тільки буде полохати наше щастя (Мирний, III, 1954, 244).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | полохаю | полохаємо |
2 особа | полохаєш | полохаєте |
3 особа | полохає | полохають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | полохатиму | полохатимемо |
2 особа | полохатимеш | полохатимете |
3 особа | полохатиме | полохатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | полохав | полохали |
Жіночий рід | полохала | |
Середній рід | полохало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | полохаймо | |
2 особа | полохай | полохайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | полохаючи | |
Минулий час | полохавши |