полігонний
ПОЛІГОННИЙ, а, е. Прикм. до полігон 1, 2. Полігонна пустеля, піщані бархани, що тягнуться аж до крайнеба, - тільки глянеш на них, так одразу тоскно стає (Гончар, Тронка, 1963, 293); // Стос. до полігона (у 1, 2 знач.). Уралов спершу побоювався, що не звикне тут Галя, занудьгує серед полігонного одноманітного життя (Гончар, Тронка, 1963, 297); Великого поширення [на Україні] набули полігонні установки для виготовлення залізобетонних елементів, цегляних блоків та ін. (Архіт. Рад. Укр., 1957, 17).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | полігонний | полігонна | полігонне | полігонні |
Родовий | полігонного | полігонної | полігонного | полігонних |
Давальний | полігонному | полігонній | полігонному | полігонним |
Знахідний | полігонний, полігонного | полігонну | полігонне | полігонні, полігонних |
Орудний | полігонним | полігонною | полігонним | полігонними |
Місцевий | на/у полігонному, полігоннім | на/у полігонній | на/у полігонному, полігоннім | на/у полігонних |