померклий
ПОМЕРКЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до померкнути і померкти. Мені не вільно мережать журбою померклі сни, бо чую клич: віддай для праці серед бою свої найкращі дні весни! (У. Кравч., Вибр., 1958, 106); У виразі очей, трохи звужених і померклих, навіть промайнула тінь осуду (Гур., Друзі.., 1959, 34).
2. у знач. прикм. Який утратив яскравість, блиск; тьмяний. Лики іконні якось страх як смутненько дивилися з стін - древні, стемнілі, померклі лики (Вовчок, І, 1955, 302).
3. у знач. прикм. Сумний, похмурий (про очі, погляд і т. ін.). Вірний огир ледве дише: Зна, що згинути пора, І померклими очима На вояку позира (Щог., Поезії, 1958, 252); Померклим поглядом вона обвела кругом хату... (Мирний, III, 1954, 64).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | померклий | померкла | померкле | померклі |
Родовий | померклого | померклої | померклого | померклих |
Давальний | померклому | померклій | померклому | померклим |
Знахідний | померклий, померклого | померклу | померкле | померклі, померклих |
Орудний | померклим | померклою | померклим | померклими |
Місцевий | на/у померклому, померклім | на/у померклій | на/у померклому, померклім | на/у померклих |